Загальні рекомендації з навчання та розвитку дітей з розладами аутистичного спектру
Дітей з розладами аутистичного спектру виділяють вроджена відсутність соціальних якостей, несвідоме вибудовування захисних реакцій (м'язове напруження – своєрідний «панцир», тілесний блок на рівні грудини і шиї), гіперфокус (виділення деталі предмета без взаємозв'язку з цілим і поза контекстом), стереотипні дії тощо.
У деяких дітей з розладами аутистичного спектру спостерігаються різні за ступенем прояву інтелектуальні порушення, проте інтелектуальна недостатність не є їхньою характерною ознакою. Такі діти можуть мати хороші інтелектуальні здібності й обдарованість у певній сфері (музика, математика, художня творчість і ін.).
Особу увагу слід приділити зонуванню освітнього простору. При плануванні простору приміщення класу необхідно передбачати такі зони:
- навчальна (організація навчальних занять і предметно-практичної діяльності);
- ігрова (організація ігор і проведення занять з розвитку рухів);
- «жива природа» (організація спостереження за рослинами, тваринами);
- релаксаційна (місце відпочинку і усамітнення дитини).
Просторові ресурси навчального приміщення повинні бути взаємопов'язані з предметними ресурсами (для кожної зони навчального закладу):
- навчальна зона – посібники, дидактичні матеріали, необхідні приналежності; ігрова зона – ігровий матеріал і так далі.
Для підвищення адаптивних можливостей дитини необхідно послідовно працювати над вирівнюванням тонусу, вивільненням напруження, досягненням гравітаційної стійкості, статичної та динамічної рівноваги, погодженням координації тощо. Це передбачає також розвиток спритності, мобільності і витривалості дитини. Існує певна кількість підходів, методів та засобів, спрямованих на вирішення цих завдань: підхід Дж. Айреса (4 стадії сенсомоторного розвитку); метод «нейродинамічного моделювання руху» (А. Смолянінов), метод Анат Баніель (послідовниці М. Фельденкрайза), нейропсихологічний підхід, застосування засобів з обтяженням та обладнання для тренування гравітаційної стійкості.
Основну увагу в навчанні дитини з розладами аутистичного спектру необхідно приділяти вихованню вміння поважати дорослого і орієнтуватися на нього. Незважаючи на те, що такі діти начебто не звертають увагу на інших людей, більшість з них, з властивою їм кмітливістю і спостережливістю, дуже швидко вчаться керувати своїм оточенням, чинити свавілля, роблячи тільки те, що хочуть самі. Як наслідок, дитина підпорядковує своїм бажанням дії дорослих, легко маніпулюючи ними. Вчитель повинен фіксувати ситуації, коли в такої дитини з'являється проблемна поведінка, і дати зрозуміти, що вона – дитина, і повинна слухатися дорослого, мати повагу до нього, бути уважною, коли дорослий щось робить або говорить.
Для ефективності навчальної діяльності педагогу слід визначити перешкоди, які заважають дитині адаптуватися до освітнього процесу. З'ясувати характерні для дитини з аутизмом «бар'єри навчання».
Найважливішим елементом організаційних питань навчання є розклад, який оформляється як серія картинок, фотографій, піктограм з написами або без них. Так дитину вчать розуміти зміст розкладу, привчають послідовно виконувати певні завдання, брати участь у різних видах навчальної діяльності. Форматом розкладу може бути альбом або папка з файлами, де розміщені в певній послідовності малюнки, фотографії, піктограми або написи.
Подібним чином візуалізують правила, зокрема, правила, які пов'язані з вимогами до учня в навчальному закладі. Одні з перших правил, яким треба навчити дитину: «Стоп», «Спочатку – потім», «Твоя черга – моя черга». При цьому слід враховувати, що правил повинно бути не більше п'яти одночасно; вони повинні бути конкретними, простими, однозначними. Правила мають бути привабливими (можливо, з гумором, у вигляді вірша і т.д.). Вони повинні бути розташовані в місці, яке бачать всі.
В процесі навчання необхідне постійне консультування і наявність зразків виконання будь-яких завдань, які дитина вважає занадто важкими для себе. Обов’язково слід використовувати візуальні засоби, презентації предметів. До речі, кількість завдань, які потрібно виконати, збільшувати поступово.
Вчителям слід пам'ятати про 5 «не»:
- не говорити голосно;
- не робити різких рухів;
- не дивитися пильно в очі дитині;
- не звертатися прямо до дитини;
- не бути занадто активним і нав'язливим.
