Загальні рекомендації з навчання та розвитку дітей з порушеннями мовлення
Особливості роботи з такими дітьми обумовлені тим, що мовлення таких дітей відрізняється недоліками звуковимови. З одного боку, ці недоліки пов'язані з віковою недосконалістю розвитку органів руху артикуляційного апарату: язика, губ, м'якого піднебіння, нижньої щелепи. З іншого боку – є наслідком недостатності фонематичного слуху (вміння сприймати і розрізняти звуки мовлення на слух).
Значно полегшить роботу педагога в інклюзивнім класі правильна організація просторово-фізичного середовища. Дитина повинна не тільки добре чути мовлення оточуючих, а й бачити їхню еталонну вимову. Для цього необхідно безперешкодно розташувати в поле зору дитини необхідні навчальні матеріали і зберігати наочність.
Якщо у дитини є проблеми, пов'язані з ковтанням або слиновиділення, і вона відчуває дискомфорт, слід створити умови для її комфортного розташування в приміщенні.
У процесі організації освітнього процесу важливо пред'являти правильні вимоги до виконання дитиною завдань. Для цього необхідно уважно проаналізувати інструкцію до завдання на предмет наявності складних для сприйняття слів (як з погляду на розуміння їх значення, так і з погляду на звукову структуру слів, оскільки довгі слова з кількома збігами приголосних є складними для сприйняття) і вдосконалити її так, щоб дитина зрозуміла.
Учитель повинен перевірити доступність змісту завдання, з огляду на особливості мовлення дитини. Наприклад, дитина ще не готова вставити певні слова, які містять «проблемні» звуки, в передбачені завданням місця з опорою тільки на власні уявлення. В такому випадку завдання вчителя полягає в тому, щоб забезпечити необхідну опору у вигляді надрукованих слів або картинок для успішного виконання завдання словами.
Важливо також визначити припустимий для дитини обсяг завдання, вибрати правильний темп його виконання, наприклад, дати можливість витратити стільки часу, скільки необхідно для правильного виконання завдання. Важливим при цьому є участь дитини в загальній діяльності, а не кількість виконаних завдань або швидкість їх виконання.
Для мотивації дитини до навчального процесу потрібно створити доброзичливу атмосферу для її усних відповідей: досить голосно, чітко, повільно (повторюючи сказане необхідну кількість разів) звертатися до дитини, забезпечити її необхідними «опорами» (всім, що полегшує вираження думки – картинками, предметами, додатковими друкованими матеріалами), алгоритмами виконання завдань, підказками педагога (прямими, непрямими, у вигляді навідних запитань), допомогою однокласників тощо.
Постійно відзначати прогрес дитини, порівнюючи попередні та поточні досягнення самої дитини, коректно ставитися до дитини, виховувати толерантність у інших дітей («табу» стосується фраз на кшталт: «говори зрозуміло / правильно», «можеш швидше?», «Не вмієш, так і не треба ... » і т. д .. Замість них – «повтори ще раз, будь ласка, я спробую уважніше послухати»,«як ти добре сказав це слово! » і т.п.
Необхідно враховувати ставлення дитини до публічних виступів перед усім колективом дітей: якщо дитина не бажає відповідати, перебуваючи в центрі уваги, дорослому не слід на цьому наполягати і варто знайти інший спосіб її опитування (організувати бесіду, запропонувати дати письмові відповіді на питання тощо).
З метою сприяння розвитку мовлення дитини слід визначитися зі спеціальним обладнанням. Це може бути обладнання індивідуального призначення для логопедичної роботи; спеціалізована комп'ютерна програма для вивчення елементів житла сім'ї; спеціалізована комп'ютерна програма для ознайомлення з професіями; спеціалізована комп'ютерна програма для вивчення будови тіла людини; спеціалізована комп'ютерна програма для вивчення життя на Землі; спеціалізована комп'ютерна програма для вивчення явищ природи: пори року, погода, календар; комп'ютерний логопедичний тренажер для закріплення правильної вимови; комп'ютерна програма для комунікації (спілкування картинками, які озвучені) і ін.
