Загальні рекомендації з навчання та розвитку дітей з порушенням зору
Дитина з порушенням зору стикається з труднощами при засвоєнні простору школи (класу, спортивного залу, їдальні, туалету, ігрового майданчика), тому вимагає додаткових орієнтирів: напрямні знаки уздовж підлоги або стін, таблички зі збільшеним шрифтом і шрифтом Брайля з позначенням приміщень, контрастне виділення двері (наприклад, темний короб двері на світлій стіні, світлі двері і темна дверна ручка), контрастно забарвлених сходів тощо.
Доцільно познайомити дитину з простором навчального закладу і класу перед початком навчального року. Необхідно показати дитині основні маршрути в приміщенні школи (маршрут від входу в клас у їдальню, спортивний зал, кабінети психолога і т.д.), на території школи (ігровий майданчик, стадіон) і за її межами (маршрут від будинку до зупинки транспорту, від зупинки до школи). Шафу для одягу слід розмістити біля дверей, щоб її легко було знайти – це значно заощадить час на організаційні моменти перед початком уроку. Можна позначити її певним відчутним або світловим орієнтиром, наприклад наклеїти іграшку, підсвітліти світлодіодами.
Слід пам'ятати, що педагог несе відповідальність за здоров'я і життя такої дитини, тому необхідно строго стежити за порядком у коридорах, на сходах, у класі (розкидані речі в проході між столами не повинні заважати безперешкодному доступу). Дитину потрібно ознайомити з розташуванням меблів, обладнанням в класі та попереджати про їхнє переміщення. Всі двері шаф, висувні ящики слід тримати закритими.
Робоче місце дитини зі зоровими вадами має бути недалеко від учителя, щоб у разі необхідності можна було швидко їй допомогти (подати конкретний предмет, знайти предмет, який випадково впав і ін.). Потрібно контролювати позу дитини за столом, не дозволяти їй низько нахилятися над зошитом або книгою. Робоче місце дитини має визначатися відповідно до функціонального стану зору. Якщо зір краще на правому оці – дитину необхідно посадити зліва від центральної лінії, і навпаки.
До того ж слід уникати прямих сонячних променів або яскравого світла лампи. В деяких випадках дитину з порушенням зору необхідно посадити в затіненій частині класу. Слід уникати відблисків глянцевих поверхонь столу, паперу або монітора комп'ютера, використовувати матеріали без блиску, захисний екран. Краще використовувати підставку для книг або стіл з нахилом, які можна налаштувати для кращого зорового сприйняття.
Необхідно звертатися до дитини по імені, якщо дитина незряча, то легко торкаючись до її плеча, щоб вона розуміла, що звернення стосується саме її. Обов'язково слід попереджати дитину, коли її залишають наодинці. Поки дитина не звикла до голосів навколишніх, варто навчити всіх дітей називати своє ім'я, коли вони спілкуються з нею.
Через зниження зору дитина може підходити до співрозмовника занадто близько, що може стати перешкодою до спілкування, тому її треба навчити контролювати відстань під час спілкування, повертатися обличчям до співрозмовника, контролювати силу голосу, розвивати навички модуляції голосу, стримувати нав'язливі рухи під час говоріння (розхитування корпусом, головою, тертя очей) і ін. Дуже важливо сформувати вміння ставити запитання, коли дитина не розуміє або не знає предмета обговорення, орієнтувати її на пошук додаткової інформації про незрозумілі, нові об'єкти.
Під час пояснення навчального матеріалу необхідно максимально використовувати приклади з реального життя і конкретний матеріал, що допоможе налагодити зв'язки між абстрактними поняттями і досвідом дитини. Закріплення знань потребує багаторазового повторення і практичного їх застосування в навчальній діяльності та життєвих ситуаціях. Дитина потребує чітких вказівках до виконання завдання: важливо промовляти кожний етап його виконання, звертати увагу на алгоритм дій. При цьому заохочувати наполегливість, незалежність і самостійність дитини.
Розподіляючи клас на підгрупи, треба передбачити залучення дитини з порушеннями зору до виконання колективних завдань і створювати ситуації успіху для неї, формувати вміння досліджувати, експериментувати, ставити запитання, погоджуватися (або не погоджуватися), перепитувати, проявляти сумніви.
Плануючи виклад навчального матеріалу, потрібно заздалегідь визначити, який практичний матеріал може знадобитися дитині під час виконання завдань. До початку навчання слід визначити засоби привертання уваги до вчителя, для того, щоб не відволікати інших учнів (наприклад, піднята рука замість голосу, певний тактильний стікер, світлова кнопка на одязі і т.п.).
Вербальну інформацію потрібно максимально конкретизувати, узагальнення на кшталт «там», «тут», «на цій, на наступній сторінці» замінити на «вправо», «вгорі сторінки», «на сторінці 7» тощо. Дитина з порушеннями зору може мати потребу в додатковому поясненні перед початком виконанням завдання. Ще раз підкреслимо, що виклад нового матеріалу слід узгоджувати з наявним досвідом і знаннями дитини.
Великі за обсягом тексти для читання дитині може прочитати асистент вчителя або віддати його в аудіозаписи, дозволяючи пропустити частину тексту, якщо це не вплине на його розуміння і виконання завдання.
Для формування вміння виконання практичних завдань (зображення фігур, вирізання фігур, ліплення та ін.) можна продемонструвати дії руками дорослого з накладенням рук дитини, потім – руками дитини в руках дорослого і тільки потім самостійно. Слід пам'ятати, що дитині з порушеннями зору недостатньо продемонструвати виконання завдання або надати словесну інструкцію, слід виконати рух разом з ним, безпосередньо керуючи рухами тіла або рук.
Необхідно завжди пам’ятати, що залучати дитину до участі в спільних іграх і спортивних заходах слід, строго дотримуючись заходів безпеки і застосовуючи необхідні засоби адаптації простору (тактильні, звукові і світлові сигнали і т.д.).
До особливих освітніх потреб таких дітей відносять також додаткові освітлювальні і збільшувальні прилади (настільні лампи, лупи з підсвічуванням), зошити зі збільшеним відступами між лінійками і збільшеним контрастом, папір без відблиску (матовий, жовтуватого кольору), набори практичної наочності (предмети, іграшки, моделі тощо).
