Соціалізація
Нерідко батьки вганяють перспективних, з погляду рухової реабілітації, дітей у тяжкий стан гіперопікою: «Не бігай, у тебе ж ніжки хворі, не стрибай – впадеш, не грайся з дітьми – вдаришся, їм то нічого, вони здорові, а ти – хворий». Лають однолітків дитини, які з ним спілкуються, за «грубе ставлення до хворої дитиною». Як наслідок, ровесники починають цуратися таку дитини. В результаті у дітей зникає всяка мотивація до відновлення, гасне природна для дитини жага життя. Діти перестають виходити на вулицю, на тлі малорухливого способу життя фізичний стан їх швидко погіршується.
І батькам дітей з різними порушеннями розвитку треба навчитися розрізняти тонку грань між необхідною опікою і згубною гіперопікою. Як ні парадоксально звучить, хочете, щоб дитина одужала, – ставитеся до неї як до здорової.
