Вирішення корекційних завдань засобами фізичної культури
Метою корекційної-розвивальної допомоги є адаптація дитини з інвалідністю до навколишнього середовища з метою покращення якості життя. При цьому відповідні методи корекційної роботи спрямовуються на активізацію збережених функціональних систем, залучення компенсаторних механізмів для їх реалізації, сприяння саморозвитку та саморегуляції особистості дитини.
У дітей з різними порушеннями розвитку присутні специфічні рухові проблеми, обумовлені локалізацією порушення в різних мозкових структурах. У процесі моторно-мовленнєвого розвитку внаслідок різноманітних патогенних факторів ці структури залишались незатребуваними. Активізація зовнішніх впливів, зовнішнього простору здатна активізувати роботу пасивних мозкових структур.
Природно, я віддаю перевагу руховим методам корекції, бо завдяки відновлюванню рухів не тільки створюється певний потенціал для майбутньої роботи, а й активізуються, відновлюються і будуються взаємодії між різними складовими моторно-мовленнєвого розвитку. Під час виконання фізичних вправ відбувається збудження рухової зони ЦНС, що поширюється і на інші її ділянки, поліпшуючи всі нервові процеси, активізується мовлення.
Першим кроком на шляху інтенсифікації моторно-мовленнєвого розвитку повинно стати формування його базового рівня, що неможливо без відповідної оптимізації сприйняття, пам’яті та елімінації багатьох несприятливих знаків (гіпер- і гіпотонус, синкінезії, патологічні ригідні тілесні установки тощо). Все перераховане в дітей з різними порушеннями розвитку є в першу чергу наслідком одного й того самого нейропсихологічного радикала: недостатності підкіркових утворень мозку та міжпівкульних взаємодій.
